Acknowledgements

Пан Кардаш часто повторяв протягом років: “Дай кредит, де кредит належиться”.

В першу чергу Лярисі Кардаш, котра в короткому часі по смерти Василя, розпочала цей проєкт. Безмірні години складання, упорядковання та перепис маси нот, статтей, промов, есеїв, знимок та інших матріалів. Тільки дружина Василя Кардаша котра стільки пережила разом з ним в його службі український і канадійський громаді продовж років, б взяла щось такого на себе. Осяги котрі Він осягнув, Він перший часто признавав що до великої міри це завдяки Їй.

Найближчим співробітником у всій праці була Лариса, що виконувала функції т. зв. Екзекутивного секретаря: переписування партитур, окремих партій, транспозиції акомпаньяментів, каталогізація й паспортизація репертуару, помножування й комплетування збірників нот, виготовлювання програмок і т. п. Вона стилізувала усі строї Сумівських і Молодіжних ансамблів.

Духовний батько і опікун Василевих ансамблів був улюблений сл. п. Високопреосвященніший Владика Кир Ізидор Борецький,  епарх  Торонта і Східньої Канади. Він допомагав як тільки міг. Він був щирий патріот який доглядав своїх людей і розвивав нашу культуру. З відходом Владики у вічність вскорі після Василя Кардаша сумно закінчилась така продуктивна доба.

Найбільші заслуги в збагаченні оркестрового репертуару належаться панові Юлієві Гойдалові (1885-1986). Абсольвент Варшавської Консерваторії (1907 р.), досвідчений дириґент військових духових оркестр, талановитий інструментатор, пан Гойдало оркестрував для Василя більшість маршів, концертових вальсів та різних збірок.  Пан Гойдало також вчив багатьох молодих оркестрантів грати.

Фотографії поміщені в книзі були роблені багатьма людьми. На жаль знимки не підписані. Декотрі знимки були зроблені Юрієм Бланаровичем – прихильником ансамблів. Його ціла родина була членами ансамблів. Ще одне добре джерело знимок було Богдана Сухого в пильно зроблених і втриманих архівних альбомах. Працю, яку Богдан брав на себе, він виконував завжди точно і на час, не залежно чи це була позиція голови чоловічого хору, чи “секційним” в оркестрі. Пан Кардаш казав багатьом що: “Богдановий сузафон був звернений в такому самому новому стані, в якому він дістав його 20 років тому.”

Василь Сидоренко мав добрі ідеї до видання нот. На його пораду всі ноти були здані до Канадйської Бібліотеки і Архіву. Оля Ґрод допомагала зі своїми порадами. Вона активна і працьовита ще від своїх днів в хору Діброваі в оркестри Батурин. Інші кому належиться подяка є Ярослава Кузмич, Степан Пісоцький та Олег Бих які допомагали з переписом та перекладом декотрих матріяльів. Роман Грицишин і Др. Ярослав Скіра допомагали з порадою та редаґованням. То була приємність з ними працювати над частинами цієї книжки. Вони завжди мали професіний підхід до роботи і були інтеліґентним голосом в пораді. Пан Кардаш ще в Україні в 1990 р. казав Романові, “Грицишин, з тебе ще готові бути люди”. А Славкові сказав в 2001 р. “Ти маєш більше музичного відчуття глубоко в .... а ніж ... коли небудь буде мати в душі”.

Віднесно музичних партитур, Юрій Гнатюк ласкаво допоміг з своїм музичним і публікаційним знанням. Пан Гнатюк не тільки друг пана Кардаша ще від Вінніпезських часів але й також дириґент і директор публікації Університету Манітоби. Компютерний переклад нот виготовив Зеновій Лавришин. Його музичні таланти включають дириґентуру і також в минулому він акомпаньював хорам.

Багатьом іншим особам належиться признання за іхню віддану працю і вклад до ансамблів Василя Кардаша продовж майже сорок літ в Торонті.  Напевно він би хотів щоб вони були відзначені.

Щирих, працьовитих та непритенсійних ансамблістів та помічників і прихильників, п. Кардаш завжди гордо згадував. Щирість він найбільше оціннював несамовито любив і шанував.

На жаль, напевно когось оминеться, але всеж таки треба згадати кількох осіб котрих довголітній вклад як голів і різних помічників був цінним. За приблизним хронологічним порядком, ці особи були: пан І. Стефанюк, пан П. Тимкевич, пан І. Мельник і його син Олекса, пан Д. Белей, пан М. Назаревич, доктор Ярослав Ґрод з дружиною Олею,  пані С. Радевич, Марійка та Ігор Прокіпчук,  Тарас Рущак, Богдан Сухий, Оля Дзюбанівська, пані К. Назарович та маґістер Василь Бєнь. Було теж багато інших що невтомно прикладалися до ансамблів на добро цілі без сподівання аколади або головних столів.

As many of us heard Mr. Kardash repeat numerous times over the years; “Give credit where credit is due”.

First and foremost Larissa Kardash, who shortly after Vasyl’s passing, started this project. Countless hours of compiling, sorting and transcribing the multitude of notes, articles, speeches, essays, pictures and other materials. Only Vasyl Kardash’s wife, who has endured so much due to his hectic life serving the Ukrainian and Canadian community throughout the years, would undertake something like this. Whatever he has accomplished in life, he was often the first to acknowledge, he owed much of it to her.

The closest co-worker in all of Vasyl’s work was Larissa, who served as the so-called. Executive Secretary: rewriting of musical scores, individual parts, transpositions of piano accompaniments, cataloguing of the repertoire, multiplying and compiling collections of notes,preparing programs, etc. She designed all the uniforms of UYA and UYE ensembles.

The spiritual father and shepherd of the ensembles was the beloved late Most Reverend Kyr Isidore Borecky, Ukrainian Catholic Bishop of Toronto and Eastern Canada. He helped in any and every way possible. He was a genuine patriot who tended his flock and nurtured our culture. The passing of Bishop Borecky shortly after that of Vasyl Kardash was certainly a sad occurrence and brought about the end of an era.

The greatest merits in the enrichment of the orchestral repertoire belong to Mr. Julian Hoydalo(1885-1986). Absolvent of the Warsaw Conservatory (1907), an experienced conductor of military brass bands, a talented instrumentator, Mr. Hoydaloorchestrated for Vasyl most of the marches, concert waltzes and various collections.    Amazingly the marches, waltzes and medlies he orchestrated for Vasyl were all from memory. Vasyl utilized these arrangements for more than three decades.  Mr. Hoydalo  also taught many youth in the band how to play.

The photographs throughout the book were taken by many different people. Unfortunately proper accreditation is lacking. Several of the pictures however were taken by Yurij Blanarovich who for many years has been a supporter of the ensembles and his entire family belonged as members. Another good source of pictures was Bohdan Suchyj’s meticulously kept and arranged archive albums. Any task undertaken by Bohdan was always completed in a diligent and timely manner. Regardless which executive positions he held, ranging from men’s choir president to section leader in the band, his duties were always carried out assiduously. Mr. Kardash had remarked to numerous people: “Bohdan’s sousaphone was turned in in the same condition he received it brand new almost 20 years earlier”.

Wasyl Sydorenko had many valuable prepublication ideas. It was his expertise and experience which recommended submitting all the music to the Library and Archives of Canada. Olya Grod was also supportive with her proposals. Olya has been busy it seems, since her early days in the Dibrova choir and Baturyn band. Other contributors include Slava Kuzmych, Stefan Pisocky and Oleh Bukh whom helped with preliminary transcribing and translating of some materials. Roman Hrycyshyn and Dr. Jaroslav Skira were supportive with suggestions and editing help. It has been a pleasure to work with them on Vasyl’s biography. They always approached the task at hand in a professional manner and were an intelligent sound of reason.

Regarding the musical scores, Yurij Hnatiuk kindly helped out with his input. Mr. Hnatiuk was not only a friend dating back to the Winnipeg era but also a fellow conductor and a publishing director at the University of Manitoba. The notes were digitized by Zenoby Lawryshyn. Mr. Lawryshyn’s musical talents include conducting and years ago he was also the piano accompanist for the choirs.

Many additional people require acknowledgement for their outstanding contributions to Vasyl Kardash’s ensembles in Toronto for nearly the past four decades. Undoubtedly he would have insisted they be recognized.

Mr. Kardash always reminisced proudly of the sincere, hardworking and unpretentious ensemble members, helpers and supporters. Sincerity definitely topped the list. He loved and respected these people tremendously. 

Although running the risk of surely omitting people, it would be remiss not to mention some such individuals whose long-term contributions ranged from executive presidents to support helpers. In roughly chronological order, such individuals included Mr. I. Stefaniuk, Mr. P. Tymkevych, Mr. I. Melnyk along with his son, Alex, as well as Mr. D. Belej, Mr. M. Nazarewycz, Dr. J. Grod and his wife Olya, Mr. B. Suchyj, Mrs. S. Radewych, Mr.and Mrs. I. Prokipchuk, Mr. T. Rusczcak, Mrs. O. Dzuibaniwsky, Mrs. K. Nazarowycz and Mr. W. Bien. These are but a few of the many who altruistically devoted much energy and time for the good of the cause with no expectation of accolades or head tables.